Back

ⓘ Шестопалов Віктор Петрович




                                     

ⓘ Шестопалов Віктор Петрович

|Посада=

Шестопалов Віктор 23 січня 1923 19230123, м. Словянськ нині Донецька область, УРСР - 28 листопада 1999, Харків, Україна) - радянський, український фізик. Доктор фізико-математичних наук, професор. Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки 18.12.1972, "Створення і впровадження комплексу квазіоптичних радіовимірювальних пристроїв міліметрових та субміліметрових хвиль". Дійсний член АН УРСР з 1979 за спеціальністю теоретична радіофізика. Кавалер орденів Леніна 1987, "Знак Пошани", Трудового Червоного Прапора; нагороджений багатьма медалями. Заслужений діяч науки і техніки УРСР 1983.

                                     

1. Життепис

Народився у м. Слов’янськ Донецької області у родині робітника. У 1940 р., після закінчення середньої школи, вступив до фізико-математичного факультету Харківського університету.

Війна з гітлерівською Німеччиною перериває навчання. У 1941 р. він добровільно вступив до лав Червоної Армії. Воює у складі Південно-Західного і Другого Українського фронтів. Бере участь у визволенні України, Румунії, Угорщини, Чехословаччини. Нагороджений орденом Вітчизняної війни та бойовими медалями.

Після демобілізації продовжив навчання. У 1949 році закінчив Харківський університет, отримав диплом за спеціальністю "Теоретична фізика" керівник дипломної роботи - професор О.І. Ахієзер.

Працював у Харківському інституті мір і вимірювальних приладів 1949–1950. У 1953 році захистив дисертацію "Деякі питання нелінійної теорії ламінарного примежового шару" під кер. професора В.Л. Германа.

У 1953 році створив потужну кафедру математичного аналізу і теоретичної механіки в Харківському педагогічному інституті де він викладав за сумісництвом, яку очолював до 1958 року.

У 1958 році перейшов на постійну роботу до Харківського університету, де створив одну з перших в СРСР кафедру радіофізики, яку очолював до 1971 р.

У 1963 році захистив докторську дисертацію "Дифракція і розповсюдження електромагнітних хвиль у періодичних структурах".

У 1964 році заснував кафедри математичної фізики, радіофізики та фізики плазми в Харківському інституті радіоелектроніки. З 1964 року - професор.

З 1965 р. працював в Інституті радіофізики та електроніки АН УРСР. У 1973 - 1999 рр. - його директор. Цей період, повязаний з розквітом української науки, сприяв зростанню наукового авторитету інституту. З 1993 р. - радник при дирекції інституту.

З 1972 року - член-кореспондент АН УРСР, з 1979 року - академік АН УРСР.

У 1970 - 1980 рр. під керівництвом В.П. Шестопалова та А.І. Калмикова в ІРЕ АН УРСР активно розвивався новий науковий напрям - радіофізичні дослідження поверхні Землі з космосу. Створено систему всепогодного моніторингу в реальному часі з використанням багаточастотних активних і пасивних засобів дистанційного зондування, яка не має аналогів у світі. З 1983 року цю систему і донині успішно експлуатують на супутниках серій "Космос-1500", "Океан", "Січ". Від федерації космонавтики СРСР у 1986 році був нагороджений Медаллю імені академіка М.К. Янгеля. У 1987 році В.П. Шестопалова було нагороджено орденом Леніна.

За створення принципово нових джерел електромагнітних коливань, антенних систем і хвилеводних ліній передачі у 1988 році В.П. Шестопалову присуджено Державну прмію СРСР.

У 1980 - 1990 рр. В. П. Шестопалов зі своїми учнями на основі нових математичних підходів побудував спектральну теорію відкритих електродинамічних структур, дослідив просторовочастотні трансформації електромагнітного поля в таких структурах, збуджуваних різними способами і джерелами.

15 років поспіль керував Північно-Східним центром АН України. Його обирали членом Президії Академії наук України, головою наукової ради з проблеми "Фізика і техніка міліметрових і субміліметрових хвиль", членом редколегій провідних наукових журналів.

Зробив вагомий вклад у теорію дифракції, передачі й приймання електромагнітних мікрохвиль. Опублікував понад 500 наукових робіт, у тому числі 19 монографій.

У науці був максималістом і того ж вимагав від співробітників.

Понад 40 років викладав у вишах, був науковим керівником багатьох аспірантів і докторантів, виховав плеяду талановитих учнів 25 докторів і понад 100 кандидатів наук.

Обирався депутатом Харківської міської ради.

                                     

2. Память

  • Памятну дошку на честь В. П. Шестопалова встановлено 23 січня 2003 року за адресою: м. Харків, провулок Фанінський, 4: "В цьому будинку 3 1980 по 1999 рр. жив видатний вчений-радіофізик, академік НАН України Шестопалов Віктор Петрович" скульптор С. Гурбанов.
                                     

3. Джерела

  • donbass.NAME: Фізик Шестопалов
  • Енциклопедія українознавства: Словникова частина: / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. - Париж - Нью-Йорк: Молоде життя, 1955 - 1955.
  • Физические основы приборостроения: Памяти Виктора Петровича Шестопалова 1923–1999
  • Національна академія наук України. Люди науки: Костенко О.О., Маслов С.О., Мележик П.М. "Віктор Петрович Шестопалов. Життя в науці" 2014
  • Експерт

Users also searched:

...