Back

ⓘ Бандрів




Бандрів
                                     

ⓘ Бандрів

Бандрів - село в Польщі, у гміні Устрики-Долішні Бещадського повіту Підкарпатського воєводства. Бандрів знаходиться на дорозі від Устрик-Долішніх до державного кордону з Україною. Колишнє бойківське село, у рамках договору обміну територіями 1951 року, все українське населення насильно переселено, зокрема до колгоспів Краснолиманського району. Населення - 464 особи.

                                     

1. Історія

Перша згадко про село Бандрів в 1541 році, село було у королівській власності, підпорядковувалось Перемиському староству.

У 1772-1918 рр. - у складі Австро-Угорської монархії, провінція Королівство Галичини та Володимирії. В 1782-1784 в селі в рамках Йосифинської колонізації австрійська влада оселила німецьких колоністів у східній частині села, яку назвали Колонія Бандрів. Західна частина з давніми мешканцями відтоді називалась Бандрів Народний. Згодом у Колонії було зведено лютеранський собор, до якого прилягав цвинтар. До парафії належали інші німецькі поселення на місцевості - Макова Колонія, Оберсдорф, Зіґенталь і Штайнфельц. В 1940 німецькі колоністи були депортовані до Німеччини.

Бандрів є одним з найстаріших центрів у світі видобутку нафти, нафту видобували тут з 1884 року.

У 1919-1939 рр. - у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. входило до ґміни Устрики-Долішні. На 01.01.1939 у селі Бандрів Народний було 1140 жителів, з них 1100 українців, 10 поляків, 25 євреїв і 5 німців, а в селі Бандрів-Колонія було 380 жителів, з них 10 українців, 5 поляків, 15 євреїв і 350 німців. Німців у 1940 р. виселили до Вартеґав за програмою Додому в Рейх.

З 17.01.1940 до 1951 року село відносилось до Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області України відійшло до Польщі відповідно до договору обміну територіями 1951 року.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

В 2010 році в селі проходив фестиваль "Бойківське літо".

                                     

2. Населення

Демографічна структура на 31 березня 2011 року:

У 1921 році в Бандрові Народному було 116 будинків і 837 мешканців ; у Колонії - 57 будинків і 394 мешканці.

В 1944 частина українського населення насильно переселено в Сибір.

Примусове переселення 1951 року

У 1951 році, після обміну територіями, з села насильно переселено 224 сімї 1139 осіб, зокрема в Краснолиманський район, тепер Донецької області:

  • до колгоспу ім. Шевченка - 59 сімей;
  • до колгоспу "Черваний партизан" - 60 сімей;
  • до колгоспу "Правда" - 91 сімю.
                                     

3. Памятки

Деревяна церква святого Архангела Михаїла

В селі була греко-католицька парафіяльна церква Різдва Пресвятої Богородиці 1880 року. Належала до Устрицького деканату УГКЦ. В 1952 році церкву розібрали. На її місці у 1974 або 1975 році встановлено деревяну церкву святого Архангела Михаїла, збудована 1882 року, перенесену з Ясеня, у якій моляться римо-католики.

Традиційні деревяні бойківські хати

У селі збереглося понад 30 традиційних деревяних бойківських хат кінця XIX - початку XX століття. Їх вважають найкращими уцілілими памятками сільської забудови в Бескидах.

                                     

4. Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бандрів

  • Бандрів 1 i 2 // Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego. - Warszawa: Druk "Wieku", 1880. - Т. I. - S. 98. пол.