Back

ⓘ Костева




Костева
                                     

ⓘ Костева

Костева - село на Закерзонні в Польщі, у гміні Дубецько Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення - 415 осіб.

                                     

1. Розташування

Село розташоване на відстані 5 кілометрів на північний захід від центру гміни села Дубецько, 32 кілометри на захід від центру повіту міста Перемишля і 31 кілометр на південний схід від центру воєводства - міста Ряшіва.

                                     

2. Історія

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке ввійшло до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Після захоплення цих земель Польщею територія в 1340–1772 роках Костева входила до складу Сяноцької землі Руського воєводства Королівства Польського, в 1433 р. згадується як власність Миколая сина Петра Кміта гербу Шренява. За податковим реєстром 1515 р. в селі Костова Воля Kostowa Wola було 2 лани коло 50 га оброблюваної землі, а в 1589 р. село Косчьова Koscziowa належало Стадницьким, було 1 і 1/2 лана коло 37 га оброблюваної землі та млин.

У 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село відійшло до імперії Габсбургів і ввійшло до складу австрійської провінції Галіція.

У 1831 р. у Коштовій налічувалось 289 греко-католиків парафії Бахір Бірчанського деканату Перемишльської єпархії.

Відповідно до "Географічного словника Королівства Польського" в 1883 р. Коштова або Косьтова знаходилась у Бжозовському повіті Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини, були 852 мешканці зокрема 87 мешканців на землях 3 фільварків - Коштева, Ходорівка і Лясківка, з них 16 римо-католиків, 815 греко-католиків і 24 юдеї.

Село належало до 1794 р. до греко-католицької парафії Бахорець, далі - до парафії Бахір Динівського деканату Перемишльської єпархії у 1934-1947 рр. - Апостольської адміністрації Лемківщини. Метричні книги провадились від 1785 р.

Село знаходиться на заході Надсяння і внаслідок нацистської політики польської влади зазнало латинізації та полонізації. На 01.01.1939 у селі було 1400 жителів, з них 730 українців, 350 поляків, 280 польських колоністів міжвоєнного періоду і 40 євреїв. Село входило до ґміни Дубецько Перемишльського повіту Львівського воєводства.

В липні 1944 року радянські війська заволоділи селом. Радянські окупанти насильно мобілізували чоловіків у Червону армію. За Люблінською угодою від 9 вересня 1944 року село опинилося в Польщі. Польським військом і бандами цивільних поляків почались пограбування і вбивства, у квітні 1945 р. банда польських шовіністів командир - Роман Кісєль "Семп" вбила в селі щонайменше 6 українців. Українців у 1945 р. добровільно-примусово виселяли в СРСР. Решту тероризували і вбивали польське військо і банди поляків, вцілілих 203 особи було депортовано в ході операції "Вісла" 28.04-10.05.1947 на північні понімецькі землі.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.