Back

ⓘ Лівча




Лівча
                                     

ⓘ Лівча

Село знаходиться у давньому українському етнічному субрегіоні Любачівщина на сході Надсяння.

Вперше село згадано в архівних документах 1483 р. Від 1618 р. - королівське село.

У 1880 р. населення - 1134 осіб 706 греко-католиків. В селі діяла хата-читальня "Просвіти". В селі діяла трикласна двомовна школа, у якій навчалося 68 дітей римо-католиків, 136 - греко-католиків, 5 - юдеїв.

У 1939 році в селі проживало 1670 мешканців, з них 1110 українців-грекокатоликів, 50 українців-римокатоликів, 420 поляків і 90 євреїв. Село входило до ґміни Ліпско Любачівського повіту Львівського воєводства.

У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова ця територія належала до радянської зони впливу. Село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село включене до новоутвореної Львівської області, а 17 січня 1940 року - до Горинецького району. Внаслідок обміну Сталіном Закерзоння включно з Холмщиною на Литву Лівча стало прикордонним селом і було виселене. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село знову було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в жовтні 1944 року село зі складу Львівської області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР, але вони чинили спротив у рядах УПА і підпілля ОУН. Решту українців у 1947 р. депортовано на понімецькі землі.

У Лівчі 1945 р. воїни УПА розгромили пост польської поліції.

У 1975 - 1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.