Back

ⓘ Марусин (гміна Телятин)




Марусин (гміна Телятин)
                                     

ⓘ Марусин (гміна Телятин)

Марусин - село українського Закерзоння, що перебуває тепер у Польщі, розташоване в Люблінському воєводстві Томашівського повіту, ґміни Телятин. Населення - 185 осіб.

Одразу по 2-й світовій війні польський уряд заповзявся позбутися українського населення краю, внаслідок етнічних чисток Надсяння та операції Вісла майже всі українці були вбиті поляками або ж репатрійовані за межі села, вже з роками незначна частина селян повернулася, а інші залишилися розсіяними по світу.

                                     

1. Історія

Первісним населенням Марусина були русини-лемки, які компактно проживали на своїх історичних землях. Після анексії Галичини Польщею була почата колоніальна політика латинізації і полонізації українських земель. Проте навіть у ХХ столітті в селі ще проживали греко-католики, які належали до місцевої парафії.

Після Другої світової війни село опинилось на теренах Польської Народної Республіки. Остаточним актом винищення української людності на теренах Холмщини та Засяння стали каральні експедиції польських загонів по решткам українських поселень з метою остаточного придушення українства. Так, з кінця 1946 року, загони Польської народної армії здійснювали акції пацифікації та руйнування українських поселень Холмщини, зокрема й в селі Марусин.

У 1975-1998 роках село належало до Замойського воєводства.

                                     

1.1. Історія Приналежність

Українсько-польське порубіжжя має свою історії єднань та розмежувань, порозумінь та нищень, адже все зводилося до одного знаменника - домінування якоїсь одної нації.

Якщо за часів князювання словянських еліт ця лінія розмежування мала лише господарську складову й дозволила більш мобільним та розкутішим предкам українців оволодіти цими теренами Холмщиною та Підляшшям. Додатковим фактором став натиск степовиків кочових народів та монголо-татар на терени Київської Руси, відтак їх мешканцям доводилося тікати й обживати нові землі, одними з яких виявилося українсько-польське порубіжжя. Уже за формування Галицько-Волинського князівства на теренах Холмщини склалася домінуюча громада русів/русинів.

Навіть ослаблення князівської влади й посилення Польського королівства - не змогли розсіяти домінування русів на цих теренах. Впродовж 500 років польські магнати намагалися вкоренитися та ополячити місцевий люд, та їм мало що вдавалося. Українці-русини множилися, як і множилися їх поселення. Саме в ті часи й постав Марусин, українсько-польське поселення на теренах Холмщини.

Релігійні унії та повстання частково міняли етнічну складову поселень Холмщини, але переважання українців це не порушило. Відтак царським можновладцям довелося навіть сформувати в окрему адміністративну одиницю українські поселення, виділивши дві українські губернії на теренах захопленої Польщі: Холмська губернія та Підляська До їх числа ввійшли всі населені пункти де проживало більше 50% українців, серед цих поселень був і Дутрув.

Після 1-ї світової війни, за умовами Брестського мирного договору УНР з державами Четверного союзу, 9 лютого 1918, Холмщина і Підляшшя мали відійти Україні. Від лютого 1918 ці території підпорядковувалися управі, якою керував губернський комісар Олександр Скоропис-Йолтуховський. Відтак Марусин підпорядкований був українській владі, але подальша воєнна експансія та чистка етнічних земель поляками змінила складову українських поселень Холмщини.

Друга світова війна докорінно не змінила адміністративну приналежність Холмщини та українських поселень, натомість етнічні чистки суттєво змінили національну складову поселень, у яких побільшало польських переселенців-загарбників та ополячених народностей соціалістичної Польщі. Наразі село Марусин, у теперішній час, як Холмщина і Підляшшя є частиною Польщі.

                                     

1.2. Історія Сьогодення

На початку 3-го тисячоліття, з 2000-х років, у Польщі прискорилися обєднавчі процеси із загальноєвропейською спільнотою. Особливо після 11 травня 2004 року, коли Польщу долучили до числа країн Євросоюзу. Внаслідок обєднання та відкриття кордонів проявилися неминучі фактори депопуляції серед поляків, які остаточною хвилею еміграції, трудової та культурної, покинули свої обжиті чи захоплені місцини - заради кращих економічних дивідендів в економічно-розвинутих країнах Європи, зокрема Німеччини та Англії. "Польський сантехнік" заполонив терени Європи, натомість зубожіли, кількісно, польські етнічні міста й села, а особливо захоплені ними в інших народностей поселення. Відтак, через кілька років Польща постала перед дилемою депопуляції та браку робочих місць, зокрема в сільській місцевості й довкола українсько-білоруського порубіжжя. Ця ж доля спіткала й мешканців Марусина, які теж виїхали на заробітки.

Внаслідок економічних та політичних криз в Україні, на початку 2000-х років, чимало українців подалися на закордоння задля покращення свого економічного стану. Невдовзі чимала їх кількість залишилася там на постійне помешкання і з кожним роком українців, робочих емігрантів та простих поселенців, там ставало все більше. В 2007 році польські урядовці навіть прийняли програму лібералізації ринку робочих місць, за рахунок долучення саме українців. Нова хвиля українців, після Революції Гідності та війни з Росією, остаточно утвердила їх другою за кількістю, після домінуючої польської, нацією на теренах Польщі, адже тільки трудових мігрантів налічується більше 4 мільйонів й щороку їх все більшає та більшає і чимало, згодом, осідає на постійне місце проживання в Польщі. Таким чином в Марусині знову залунала українська мова, тепер уже від українців, що приїхали сюди на заробітки.

Відтак чимала кількість українців почала заселяти колишні українські поселення. А частина із колишніх ополячених українців також навертається до своїх корінь та місцин. Марусин теж не оминула хвиля повернення українських поселенців.