Back

ⓘ Андре Шерон




Андре Шерон
                                     

ⓘ Андре Шерон

Андре Шерон - французький шахіст, теоретик шахів і шаховий композитор-етюдист. міжнародний майстер і міжнародний арбітр з шахової композиції.

                                     

1. Біографія

Тричі був чемпіоном Франції з шахів 1926, 1927, 1929. У 1927 виступав у складі французької команди на Шаховій олімпіаді, де здобув 4½ очка у 15 партіях. У чемпіонаті світу ФІДЕ серед аматорів 1928 він посів 9-е місце з 16.

За ретроспективною інформацією рейтингової системи Chessmetrics мав найвищу кваліфікацію у червні 1930 року, обійнявши 79 місце у світі.

Після закінчення війни, за порадою лікарів легенева недостатність оселився у Швейцарії; частину своїх класичних праць написав у місцевому санаторії. Шерон вважається одним з найвидатніших аналітиків ендшпілю. Він опублікував фундаментальний довідник у чотирьох томах, перше видання якого побачило світ у 1952 році французькою та німецькою мовами, а друге, доповнене - німецькою "Lehr- und Handbuch der Endspiele" у 1962 - 1970 роках. Редагував шахові розділи багатьох друкованих видань Франції та Швейцарії.

З 1923 року опублікував декілька сотень етюдів та низку задач. Він включив деякі власні етюди, що мали практичну цінність, у свої посібники з ендшпілю.

Сформулював так зване "Правило Шерона" або "правило пяти" для шахових закінчень виду "тура і пішак проти тури". Правило діє у таких ситуаціях:

  • тура атакує пішака з фронту.
  • пішак ще не перетнув демаркаційну лінію;
  • король слабкішої сторони відрізаний від пішака;

Правило звучить:

Якщо номер ряду, у якому розташований пішак, у сумі з числом вертикалей, що відділяють її від короля слабкішої сторони, не перевищує 5, то позиція є нічийною. Якщо перевищує, то пішак проходить у ферзі.

Вперше було сформульоване А. Шероном у 1927 році для центрального або слонового пішака. Для позицій з коневим пішаком Шерон сформулював аналогічне "правило шести", але, як показав аналіз М. Григорєва 1936, у деяких випадках це правило не виконується.

У 1940 році він разом з Емілем Борелем написав популярний посібник з математичної теорії бриджу.

                                     

2. Основні публікації

  • Initiation au probleme dechecs strategique, Paris, 1930.
  • Lehr- und Handbuch der Endspiele, В Frohnau, 1952 перше видання.
  • Traite complet dechecs, Paris, 1939.
  • Nouveau manuel dechecs du debutant.
  • Том 2 2. Auflage, Leysin Schweiz September 1964, ISBN 3-88086-082-3.
  • La Fin de partie, Aigle, 1923.
  • Том 1 2. Auflage, Leysin Schweiz August 1960, ISBN 3-88086-081-5.
  • Том 3 2. Auflage, Leysin Schweiz Marz 1969, ISBN 3-88086-083-1.
  • Traite complet dechecs, Bruxelles, 1927.
  • Том 4, Leysin Schweiz Mai 1970, ISBN 3-88086-084-X.
  • Les Echecs artistiques, P., 1934, 1957, 1971.
  • Manuel dechecs du debutant, Paris, 1928.
  • Nouveau traite complet dechecs, Lille, 1952.
  • Miniatures strategiques françaises, Nancy - Strasbourg - Paris, 1936.
  • Lehr- und Handbuch der Endspiele второе издание.
                                     

3. Джерела

  • Шахматы: энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов - М.: Советская энциклопедия, 1990. - 624 с. - ISBN 5-85270-005-3.
  • Hooper, David; Whyld, Kenneth 1992. The Oxford Companion to Chess вид. second. Oxford University Press. ISBN 0-19-280049-3.
  • Бондаренко Ф. С. Триумф советского шахматного этюда. К.: Здоровя. - 1984. - С. 138 - 139.
  • Sunnucks, Anne 1970. The Encyclopaedia of Chess. St. Martins Press. ISBN 978-0709146971.
  • Golombek, Harry 1977. Golombeks Encyclopedia of Chess. Crown Publishing. ISBN 0-517-53146-1.
  • Бондаренко Ф. С. Развитие шахматного этюда. - К.: Здоровя, 1982. - С. 141 - 142.

Users also searched:

...