Back

★ Герцогство Штирія

Герцогство Штирія
                                     

★ Герцогство Штирія

Герцогство Штирія одне з територіальних князівств Священної Римської імперії і коронна земля Австро-Угорщини. У 1918 р. герцогство Штирія було розділене на дві частини: південна Нижня Штирія, де більшість населення становили словенці, увійшла до складу Королівства сербів, хорватів і словенців, тоді як північна і центральна частина герцогства утворили федеральну землю Штирія у складі Австрійської республіки.

                                     

1. Античність

В давнину територія Штирії була заселена різними племенами кельтів і входила до складу кельтського додержавного утворення королівства Норік. У 16 р. до Р. Х. ці землі увійшли до складу Римської імперії і були розділені між провінціями Норік західна і центральна Штирія і Паннонія східна і південна Штирія. Встановлення влади римлян сприяло економічному розвитку регіону. У штирійських горах почався видобуток металів, виникли міські поселення Петовіо сучасний Птуй, Целеа Целе), побудовані дороги й упроваджені нові сільськогосподарські культури перш за все, виноград. Після розділу в 103 р. Паннонії східно-штирійські області увійшли до складу провінції Верхня Паннонія пізніше - провінція Паннонія I. Західно-штирійські області при розділі Норіка Діоклетіаном відійшли до провінції Внутрішній Норік. В період римського панування найбільший розвиток отримали південні регіони Штирії, тоді як гірська частина була слабо заселена і практично не мала міських поселень.

Наприкінці IV - на початку V століття на Паннонію і Норік накинулися германські племена. Територія Штирії була спустошена спочатку вестготами, потім гуннами і ругіями. У 476 р. ці землі увійшли до складу варварського королівства Одоакра, а після його падіння - королівства остготів. У VI столітті на території Штирії розселилися лангобарди.

                                     

2.1. Середньовіччя Карантанія і Баварія

Після відходу лангобардів в Італію в другій половині VI століття в штирійський регіон починають проникати словянські племена. На початку VII століття словяни повністю витіснили місцеве романізоване населення зі Штирії на захід. Словяни спочатку входили до складу Аварського каганату, але в 630-х рр., після повстання Само, відокремилися й утворили незалежне словянське князівство Карантанія, ядром якого стали каринтійські і штирійські землі. Нащадки словян Карантанії - словенці зараз населяють Словенію і південні області Штирії. У 745 р. Карантанія визнала сюзеренітет Баварського герцогства, проте зберегла внутрішню автономію. З цього періоду почалася інтенсивна християнізація словянського населення Штирії, перш за все місіонерами з Зальцбургу і Пассау.

У 788 р. Карантанія була приєднана до франкської імперії Карла Великого. Впровадження феодалізму, роздача земель франкським дворянам і насильницьке навернення до християнства викликали на початку IX століття повстання словян. Після його придушення автономія Карантанії була ліквідована, а штирійські землі увійшли до складу Баварії. Словянські князі були замінені німецькими графами, почалася інтенсивна германізації Штирії, перш за все її західної і північної частини. До цього періоду відноситься остаточна перемога християнства у Штирії. З кінця IX століття прикордонні області Баварії почали піддаватися грабіжницьким походам з боку угорців, що розселилися в Середньому Наддунавї. У 907 р., отримавши перемогу при Прессбурзі нині Братислава, угорці захопили територію Штирії.

                                     

2.2. Середньовіччя Карантанська марка

У 955 р. німецькі війська отримали вирішальну перемогу над угорцями в битві на річці Лех. Штирія й інші прикордонні території були звільнені. Для організації оборони імператор Оттон Великий близько 970 р. створив систему марок уздовж кордонів Німеччини. Однією з них стала Карантанська марка лат. marchia Carantana, нім. karantanermark, утворена на території сучасної Штирії. У 976 р. східні марки були обєднані в рамках герцогства Велика Карантанія пізніше - Каринтія. Незважаючи на формальне підпорядкування марок герцогові, кожна зберегла певну автономію і власні династії. Карантанська марка спочатку включала території сучасної центральної Штирії між річками Енс і Мура. Маркграфом нового державного утворення став Маркварт Еппенштейн. Його син Адальберо в 1011 р. став герцогом Каринтії, але пізніше підняв повстання проти імператора і в 1035 р. був усунений. Карантанська марка була передана Арнольду Вельс-Ламбахському. У 1056 р. встановилася влада династії Траунгау. При Оттокарі I і його наступниках до марки були приєднані великі території: Штайр у Верхній Австрії, Піттен в Нижній, регіон Граца, Подравська марка Птуй і Марибор, Прекмурє. В результаті територія держави тягнулася від Драви до Дунаю. Одночасно йшов процес розширення незалежності графства: влада герцогів Каринтії над маркою поступово слабшала, а в 1122 р. була остаточно ліквідована. Утворилася нова суверенна держава, що отримала назву від міста Штайр, родового володіння дому Траунгау, Штирійська марка нім. steiermark.

                                     

2.3. Середньовіччя Штирійська марка

В період правління династії Траунгау Штирія поступово зміцнювала свої позиції на міжнародній арені. Прикордонні конфлікти з Угорщиною й Австрією завершилися сприятливо для штирійських маркграфів, у 1180 р. імператор Священної Римської імперії Фрідріх I надав Оттокару IV титул герцога, що означало зрівняння правами з сусідніми державами. В цей період посилилася німецька колонізація штирійських земель, в результаті якої словяни були повністю витиснені з північної частини держави. Розвивалися міста і гірнича справа. Для соціальної структури Штирії характерна відсутність великої аристократії і великий вплив дрібних лицарів-міністеріалів, які разом з містами складали головну опору герцогської влади в країні. Штирійські міністеріали користувалися досить широкими правами, формуючи особливий привілейований шар. Герцог Оттокар IV не мав спадкоємців, тому в 1186 р. він уклав Санкт-Георгенбергський договір з Леопольдом V Бабенбергом, герцогом Австрії, згідно з яким після смерті Оттокара Штирія переходила до Бабенбергів і на вічно мала бути обєднана з Австрією. Леопольд V гарантував збереження прав штирійських громадських станів.

                                     

2.4. Середньовіччя Встановлення влади Габсбургів

1192 року Оттокар IV помер і герцогом Штирії став Леопольд V. Після смерті останнього Штирія на короткий час 1194 - 1198 отримала незалежність, проте зі вступом на австрійський престол штирійського герцога Леопольда VI 1198 року країна була остаточно обєднана з Австрією. Припинення династії Бабенбергів у 1248 привело до тимчасового переходу Штирії під владу спочатку Угорщини, а з 1260 чеського короля Пржемисла Оттокара II. 1276 року імператор Рудольф I Габсбург розбив короля Чехії і захопив Штирію, яку передав своєму синові Альбрехту I. Таким чином в країні встановилася династія Габсбургів, а сама Штирія увійшла до складу австрійських спадкових володінь цієї династії. У 1290-х роках у Штирії спалахнуло повстання дворян проти централізаторської політики Габсбургів, проте його швидко придушили. 1379 року землі Габсбургів були розділені між двома гілками цієї династії. Штирія відійшла до Леопольдинської лінії і стала центром герцогства Внутрішня Австрія. Одночасно від Штирії були відокремлені землі в Траунгау Штайр і нижня течія Енсу, які з того часу остаточно увійшли до складу землі Верхня Австрія. 1440 року штирійський герцог Фрідріх ІІІ став королем Німеччини, а незабаром обєднав під своєю владою практично всі володіння Габсбургів. Штирія знов увійшла до складу єдиної Австрійської монархії. У XIV столітті в Штирії виникло станове представництво - ландтаг. Одночасно бурхливо зростали міста, розвивався видобуток корисних копалин. 1410 року в Леобені було засновано перше в австрійських землях акціонерне товариство.

                                     

2.5. Середньовіччя Графство Целе і турецькі вторгнення

Головним противником Габсбургів у регіоні в XIV - XV століттях було графство Цельське, чиї володіння включали території довкола міст Целе, Шпітталь, Кочовище і території на північ від Купи. У 1372 р. незалежність Цельських графів була підтверджена імператором Карлом IV. Найбільшого розквіту це графство досягло при правлінні Германа II 1392 - 1435, який намагався створити з розрізнених володінь на території сучасної Словенії єдине князівство. Його наступники перейняли на себе удари турків, організувавши оборону південнонімецьких земель. Але 1456 року останній граф Цельський був убитий і його володіння були захоплені Габсбургами. Целе увійшло до складу герцогства Штирія. У XV - XVII століттях Штирія сильно постраждала від нападів турецьких військ, що привели до різкого падіння чисельності населення. В той же час посилився наступ держави і феодалів на права і свободи селян, що привело до великого селянського повстання "Віндського союзу" в Штирії в 1514 - 1515 рр.

                                     

3.1. Новий час Реформація і Контрреформація

Реформація проникла у Штирію в 1530-х рр. Герцог Карл II 1564 - 1590, молодший син імператора Фердинанда I, що отримав після розділу габсбургських земель в 1564 р. Штирію і Каринтію, спочатку миролюбно відносився до протестантів. Грац став центром протестантського руху всієї Внутрішньої Австрії. У 1572 р. в країні була введена свобода віросповідання. Проте вже в 1573 р. герцог запросив у Штирію ієзуїтів, які в 1586 р. заснували Католицький Університет Граца. Син і спадкоємець Карла II Фердинанд II продовжив боротьбу з протестантами і вигнав зі Штирії протестантських проповідників. Він став фактичним лідером контрреформації у володіннях Габсбургів і жорстоко розправлявся з особами, що не бажають приймати католицтво. Після того, як Фердинанд у 1619 р. став імператором Священної Римської імперії, він розбив війська протестантів у битві на Білій горі 1620 р. і заборонив протестантські богослужіння в країні. У 1628 р. всім дворянам-протестантам було наказано перейти в католицтво або покинути австрійські володіння. Багато дворянських родин Штирії вимушені були емігрувати з країни. Протестантство збереглося лише в деяких гірських долинах Штирії. Новий етап контрреформації припав на другу половину XVII століття, коли під тиском католицької церкви і влади герцогства більше 30 000 штирійських протестантів переважно, селяни покинули країну і переселилися в Трансильванію. Лише "Едикт про віротерпимість" Йосифа II в 1781 р. поклав релігійним репресіям в Штирії.

                                     

3.2. Новий час Освічений абсолютизм і Наполеонівські війни

У другій половині XVIII століття в Штирії, як і в інших володіннях Габсбургів, розгорнулися реформи освіченого абсолютизму. Урбаріальні патенти Марії Терезії 1771 - 1778 рр. зафіксували феодальні повинності селян, скоротили панщину, встановили мінімум селянського наділу і підтвердили право свободи переходу, дозволено також було викупляти спадкові права на землю. У 1775 р. були ліквідовані внутрішні митниці між різними землями у складі імперії Габсбургів. У 1779 р. створена система державної шкільної освіти. При Йосифі II були обмежені права провінційних ландтагів, а всі території імперії обєднані в 13 провінцій. Штирія увійшла до однієї з таких провінцій разом з Каринтією і Крайною, що означало ліквідацію самоврядності герцогства. Лише в 1790 р. було відновлено старий адміністративний поділ і Штирія знов отримала статус окремої коронної землі.

Під впливом Великої Французької революції у Штирії в 1790 - 1794 р. активно розвивався демократичний рух, поки не був придушений австрійським урядом. У 1797 р. територія Штирії стала ареною бойових дій між армією Наполеона, що атакувала, та військами Австрійської імперії. У штирійському місті Леобені було підписано перемиря, що позбавило Габсбургів влади над Північною Італією. У 1805 р. Штирія знов була окупована французькими військами, проте, на відміну від сусідніх Каринтії та Крайни, залишалася під владою Габсбургів до кінця Наполеонівських війн.

                                     

4.1. Штирія в XIX - на початку XX століття Соціально-економічний розвиток

Наприкінці XIX століття населення Штирії становило 1.3 мільйона осіб. У Верхній і Середній Штирії переважна більшість населення розмовляла німецькою мовою, а в Нижній Штирії переважали словенці у містах - німці. Германізація словянського населення була досить значною і з кожним роком частка словенців неухильно зменшувалася. Більшість мешканців Штирії належала до римо-католицької церкви, близько 10 тисяч - до різних протестантських деномінацій і 2 тисячі сповідали юдаїзм. У економіці Штирії переважало сільське господарство і гірнича промисловість. Штирія була однєю з порівняно багатих лісами земель Австрійської монархії. Головними сільськогосподарськими культурами були пшениця, жито, ячмінь, овес, льон. У Нижній Штирії вирощувалися фрукти і виноград. Велике значення у Штирії мало тваринництво, особливо конярство в долині Енсу і розведення великої рогатої худоби у Верхній і Середній Штирії. Гірнича промисловість Штирії до кінця XIX століття була вже досить добре розвинена. У 1895 р. функціонували близько 83 гірничозаводських промислових підприємств, на яких було зайнято близько 16 тисяч робітників. Найважливіше значення мали видобуток і обробка залізняку й сирого заліза, які користувалося усесвітньою популярністю. В 1895 р. у Штирії було 8 заводів для обробки залізняку і 14 підприємств переробки сирого заліза. Важливе значення мав видобуток камяного вугілля добувалося близько 2.5 мільйонів тон на рік. Розроблялися також родовища графіту, цинку, свинцю і камяної солі. З обробної промисловості найрозвиненішими були металургія і машинобудування. Досить значним були виробництво цементу, скла, деревини і целулоїду, паперова і хімічна промисловість. У 1890 р. в Штирії налічувалася 531 фабрика з 31 581 робітником. Розвитку торгівлі сприяла досить розгалужена мережа залізниць, загальна довжина яких у 1894 р. дорівнювала 1284 км. Головною артерією була гілкаВідень-Трієст Південної залізниці. Загальна протяжність шосейних доріг наприкінці XIX століття становила 4827 км. На Мурі, Драві й Саві було розвинено судноплавство.

Центральним вищим навчальним закладом Штирії був Університет Грацу. Крім того до кінця XIX століття в Штирії було вище технічне училище в Граці, гірська академія в Леобені та кілька гімназій і торговельних училищ. Кількість шкіл становила майже 900.

Щодо церков Штирія поділялась на дві римо-католицькі єпархії: єпископство Секау - Граца і єпископство Лавант. Штирійський ландтаг складався з 63 депутатів два князь-єпископи Секау і Лавант, ректор університету Граца, 12 депутатів від великих землевласників, 19 депутатів від міст, містечок і промислових пунктів, 6 депутатів від 2 торговельно-ремісничих палат у Граці й Леобені і 23 представники від земських громад). У рейхсраті Штирію представляли 23 депутати.

                                     

4.2. Штирія в XIX - на початку XX століття Розділ Штирії

Після Першої світової війни, згідно з Сен-Жерменським мирним договором Штирія була розділена на дві частини: Нижня Штирія з містами Марибор, Целе і Птуй, населена переважно словенцями, увійшла до складу Королівства сербів, хорватів і словенців майбутня Югославія, тоді як Верхня і Середня Штирія увійшли до складу Австрійської республіки, склавши федеральну землю Штирія. На відміну від сусідньої Каринтії, розділ Штирії не спричинив зіткнень між словенцями і німцями.

                                     

5. Джерела

  • Portner, Regina: The Counter-Reformation in Central Europe: Styria 1580 - 1630. Oxford: Oxford University Press, 2001. ISBN 0-19-924615-7.
  • Ziegerhofer, Anita: Ferdinand I. und die steirischen Stande: dargestellt anhand der Landtage von 1542 bis 1556. Graz, 1996.
  • Map of the Balkans, 1815–59, showing the Duchy of Styria.
  • TheiS, Viktor: Steiermark. Deutsche Volkskunst Weimar o.J. 1940.
  • Карантанська марка і герцогство Штирія.
                                     
  • світової війни в Австро - Угорщині з 1867 року існувало набагато більше герцогство Штирія ніж Коронна земля Австрійської імперії. Після розпаду Габсбурзької
  • північному сході Словенії, включає південну третину колишнього герцогства Штирія Герцогства Штирія існувало як окрема політико - адміністративна одиниця з 12
  • словенського регіону, Нижня Штирія словен. Spodnja Stajerska або Slovenska Stajerska південної третини колишнього герцогства Штирія що після Першої Світової
  • Штирійська марка. Штирійське герцогство Нижня Штирія Словенська Штирія - історичний регіон на північному сході Словенії. 6482 Штирія - астероїд. Штирійська
  • Герцогство Штирія було одним з територіальних князівств Священної Римської імперії в 970 - 1806 рр. Виникнувши як Карантанська марка у складі герцогства
  • володіння Габсбургів. Альбрехту III дісталася власне герцогство Австрія, а Леопольду III були передані Штирія Каринтія, Тіроль, Істрія, Крайна і Передня Австрія
  • IV, який був бездітний і хворий на проказу, Герцогство Штирія буде об єднано з австрійським герцогством у єдину державу на чолі з австрійським правителем
  • австрійські землі: ерцгерцогство Австрія Нижня та Верхня герцогство Штирія герцогство Каринтія герцогство Крайна маркграфство Істрія графство Тіроль графство
  • з Зальцкаммергутом Герцогство Штирія з навколишніми територіями Герцогство Каринтія з навколишніми територіями Герцогство Крайна з навколишніми
                                     
  • Герцогство Каринтія нім. Karnten, словен. Koroska, лат. Carantania, Carantanum - одне з територіальних князівств Священної Римської імперії і коронна
  • століть, утвореного внаслідок розподілу володінь Габсбургів. Включала герцогства Штирія Каринтія і Крайна. Відповідно до Нойберзької угоди 1379 року території
  • зеленому щиті. Герб і гербова фігура Штирійської марки, Штирійського герцогства й землі Штирія Вперше фіксується від 1160 року на печатці штрийського маркграфа
  • невизначена дата Ерцгерцогство Австрія в 1251, Герцогство Штирія в 1261, Егерланд в 1266, Герцогство Каринтія з Крайнською маркою і Венедською маркою
  • Франц Беме нім. Franz Bohme нар. 15 квітня 1885, Цельтвег, Герцогство Штирія - пом. 29 травня 1947, Нюрнберг - австрійський та німецький воєначальник
  • Salzburg Князівство Сілезія Herzogtum Schlesien Герцогство Штирія Herzogtum Steiermark Герцогство Буковина Herzogtum Bukowina Князівство Трансильванія
  • той час - Бабенберги У той час Штирійське герцогство включало не лише територію сучасної землі Штирія але й північно - східну частину Словенії з Марибором
  • Афленц - Курорту також була частиною герцогства Штирії, що відокремилося від Баварії у 1180 році. У 1192 році Штирія і Австрія об єдналися в династичну
  • середньовіччя на території сучасної Словенії. Посталі як васали Габсбургів у герцогстві Штирія вони керували графством Цельє Ціллі як безпосередні імперські графи
                                     
  • словенець. Після смерті батька 1894 зростав у Марбургу - на - Драві герцогство Штирія Пізніше навчався ймовірно, за підтримки дядька, генерал - майора
  • прикордонні провінції називалися марка Danemark - Данія, Steiermark - Штирія Вже в VII столітті марка отримала і інше, переносне значення: так називався
  • Альтенбурзі у вересні 1180 року Баварія, з якої була виділена в окреме герцогство Штирія передано Отакару IV була передана Оттону VI. Титул пфальцграфа
  • Еппенштайнерів. Зі смертю 1122 герцога Каринтії Генріха ІІІ Штирія виокремилась у окреме герцогство з династією Траунгауерів нім. Traungauer До XVII ст
  • консервативного та антиліберального комітету. До 1899 - був депутатом ландтагу герцогства Штирія У 1879 отримав мандат від округу Радкерсбург - Фельдбах і увійшов до
  • набігів. На південь від Східної марки було також утворено марки і князівства Штирія Каринтія, Крайна, Істрія які слугували буферною зоною між Німеччиною
  • створив герцогство Велика Карантанія яке на початку 11 ст. розпалося на низку феодальних володінь: Каринтію, Крайну, Каринтійську марку надалі Штирія та
  • закінчення служби займався політичними справами. Був у складі ландтагу герцогства Штирія а також членом палати представників у райхсраті Цислейтанії. Альфред
  • Сілезія Штирія Steiermark майже вся історична Штирія у тому числі сучасна австрійська земля Штирія і північно - східна частина Словенії - Нижня Штирія Зальцбург
  • скуповувала великі земельні ділянки переважно у Моравії, Нижній Австрії та Герцогстві Штирія Але усі ці великі та багаті території були частинами феодальних маєтків
                                     
  • 1564 до своєї смерті. Належав до Штирійської лінії Габсбургів Штирія була центром герцогства Внутрішня Австрія Третій син імператора Фердинанда I та його
  • Михайлович були співправителями Грузинського царства, герцогства Австрія і герцогства Штирія Роман Данилович Останніми монархами з числа Рюриковичів

Users also searched:

герцогство штирія, історія австрії. герцогство штирія,

...

Encyclopedic dictionary

Translation
Бесплатно и без рекламы
не нужно скачивать или устанавливать

Pino - логическая онлайн игра, в основе которой находится тактика и стратегия. Это ремикс на шахматы, шашки и уголки. Игра развивает воображение, концентрацию внимания, учит решать поставленные задачи, планировать свои действия и логически мыслить. Не важно сколько у вас фишек, главное как они размещены!

интеллектуальная игра онлайн →