Back

★ Джульфа (Азербайджан)

Джульфа (Азербайджан)
                                     

★ Джульфа (Азербайджан)

Джульфа - місто в Азербайджані, адміністративний центр Джульфинського району Нахічеванської Автономної Республіки. Розташоване на річці Аракс. У минулому вірменське селище, великий торговий центр. Вузлова залізнична станція Джульфа Нахічеванської залізниці.

                                     

1.1. Історія Джульфа в давнину і в середньовіччі

Згідно з "Encyclopædia Iranica" Джульфа - давнє село на території історичної Вірменії. Частина вірменської історико-географічної області Сюнік. За переказами Джульфу заснував легендарний вірменський цар Тигран Єрвандуні, що жив у VI столітті до н. е. Вперше згадується у вірменського історика V ст. Мовсеса Хоренаці під назвою, що передається в українській транскрипції як "Джула". За Мовсесом, Тигран Єрвандуні оселив у ній полонених мідійців:

Мовсес Хоренаці "Історія Вірменії".

Говорячи про період VII - X століть британський вчений Кліффорд Едмунд Босворт зараховує Джульфу, разом з Двіном і Ані, до успішних вірменських торгових міст на долині Аракса.

Між X - XII століттями воно стало великим містом, центром вірменської торгівлі насамперед шовком, що й надалі зберігало своє переважно вірменське населення.

З церков і монастирів Джуги джерела згадують пустинський монастир Св. Ованеса, церкву Катан, церкви Св. Богородиці і Св. Всеспасителя, Св. Геворга тощо.

Населення міста було переважно вірменським. Джон Картрайт, англійський мандрівник згадує серед жителів і грузинів, але ніяких інших згадок про значне грузинське або мусульманське населення міста немає, так само як і написів грузинською, арабською чи перською. Всі відомі релігійні споруди відносилися до Вірменської апостольської церкви.

А. Якобсон зазначає, що Джульфа було одним з міст південно-східної Вірменії, що пережила економічний підйом у XVI - XVIII століттях. За з історикинею Інною Багдіандз Маккейб з Університету Тафтса "Джульфа в історичній Вірменії розташовувалося на річці Аракс на стародавньому торговому шляху". Вірменське торгове містечко Джульфа у другій половині XVI століття мало, за оцінками І. Петрушевського, 15-20 тисяч жителів, і було великою біржею європейсько-азійської торгівлі шовком.

                                     

1.2. Історія Розорення Джульфи

Місто мало переважно вірменське населення. Георг Тектандер, що побував 1602 року в цих місцях з австрійським посольством, щодо населення міста зазначав

"Подорож до Персії через Московію: 1602-1603 роки".

1604 року, в ході воєн між Перською та Османською імперіями, шах Персії, Аббас I Великий, щоб утримати під своєю владою Закавказзя, застосував у Вірменії тактику випаленої землі, в ході якої він вигнав все населення Східної Вірменії, як християнське, так і мусульманське.

Населення насильно переселили в Ісфаган, де воно утворило вірменське передмістя, яке існує донині - Нова Джульфа. Однією з причин депортації "Всесвітня історія" називає бажання шаха позбутися конкуренції вірменського купецтва. Є. Родіонова називає три причини։ військово-стратегічна, політична і економічна. Кількість депортованих французька історикиня Люс Бульнуа оцінює близько 1200 сімейств։ "… 1605 року цар Персії шах Аббас насильно переселив 1200 вірменських сімей з Джульфи на Араксі у Вірменію".

Аббас був настільки непохитним у своїй рішучості залишити Джульфу безлюдною, що наступного року послав армію, щоб вигнати близько тисячі жителів міста, які повернулися, і в 1616 / 17 роках знову вигнав близько тисячі сімей зі зруйнованого міста й околиць.

Раптове і драматичне розорення Джульфи справило глибокий і тривалий вплив на вірменське суспільство і культуру, що відзначається в літописах починаючи XVII століття. Місто залишається важливим символом у колективній памяті іранських вірмен.

                                     

1.3. Історія Джульфа у Новий час

На початку XIX ст. поселення було перенесено зі стародавніх руїн на нове місце, за 3 км на схід від історичного вірменського міста.

За Туркманчайським мирним договором 1828 року, що провів по Араксу російсько-перський кордон, південна частина Джульфи залишилася за Персією, північна ж відійшла до Росії. Вона була у складі Вірменської області, потім від 1847 р. Еріванської губернії.

За російської влади Джульфа перетворилася на прикордонний митний пункт, а її населення стало зростати, особливо з будівництвом залізниці 1908. 1891 року там було 649 жителів, до 1897 - 763 751 з них - вірмени.

Російський мандрівник початку XX століття Гурєв Б. М., під час своєї подорожі до Тавриза, згадує і Джульфу:

Б. М. Гурєв "Поїздка до Тавриза".

                                     

1.4. Історія Джульфа в новітній час

1948 року Джульфа отримала статус міста, 1970 року мала 5 тис. населення, у 1991 - 8.3 тис.

У 1942 - 1944 роках в Джульфі закінчувався т. зв. "Перський коридор", по якому союзники СРСР постачали в СРСР озброєння і техніку для боротьби з фашистською Німеччиною.

                                     

2. Культурна спадщина

Середньовічні писарі згадують Джульфу як важливе місто і вихваляють його численні монастирі. У середині XVII століття тут відзначається відродження вірменського архітектурного будівництва. За описом Енциклопедії Брокгауза і Єфрона, "нині від старої Джульфи залишилися руїни будинків і церков, величезне кладовище з незліченними надгробними памятниками, вкритими барельєфами та арабесками, і залишки опор двох-трьох мостів через Аракс". Згідно з виданим 1865 року "Географічно-статистичним словником Російської Імперії" місто, що колись нараховувало 8000 родин, на момент виходу словника було невеликим поселенням. В ньому налічувалося 24 вірменські церкви, з яких 13 були залишені. На думку автора найкращим з храмів був побудований в часи Шаха Абаса, монастир Спасителя, в якому 1865 року жив 1 вірменський архієрей, 5 архімандритів і 20 ченців. Крім цього у храмі спочивали тіла першого архієрея Джульфи Хачатура і будівничого церкви Давида. Іншими окремо зазначеними у словнику культовими спорудами були: побудований 1613 року жіночий монастир Св. Катерини, споруджений 1628 року ходжою Петросом собор Бетлемес, збудована 1611 року церква Ходженець залишена до 1865 року. При чоловічому монастирі було кладовище, написи на деяких могилах якого відносяться до другої половини XVI століття.

Російський історик В. Шнірельман відзначає систематичне замовчування азербайджанськими авторами вірменської історичної спадщини Джульфи.

До кінця XX століття серед руїн Старої Джульфи ще зберігалися в зруйнованому стані:

  • Церква сурб Аствацацін св. Борогодиці - XII - XIII ст., реставрована в XVI ст. Розташовувалася в східній частині Джуги, безпосередньо біля міської стіни. Прямокутна церква була оточена з усіх боків високим муром, що створювало враження невеликої фортеці.
  • Фортеця Джуги або Дарзвазрі - X - XII століття. Знаходилась у східній частині середньовічного міста, на пагорбі поблизу Аракса.
  • Міська лазня - кінець XVI століття. Складалася з декількох приміщень зі склепінчастими перекриттями. Її будівельником вважали останнього міського голову вірменської Джуги Ходжу Хачика.
  • Церква Помболозі або Тавараці Пастуша - центрально-купольна церква, відновлена в XVI ст.
  • Печери - з безлічі каменоломень і печер в "Ущелині Вітрів" і в скелях, що оточують місто, найпримітніші печери "Чгнавор" і "Крекачатун". Датуються II - I тис. до н. е., і, як в давнину, так і в середньовіччі, служили для проживання і укриття в разі небезпеки.
  • Монастир Аменапркич - IX - X ст., реставрований 1271 рjre пароном Ваграмом. Перебував на височині, розташованій на краю "Долини Вітрів". Являв собою невелику центрально-купольну церкву і декілька одноповерхових і двоповерхових житлових і господарських будівель, оточених стіною.
  • Церква Помпозіжам.
  • Головний каравантун каравансарай - на березі р. Аракс. Мав аркову прямокутну форму, був побудований з тесаних каменів і займав досить велику територію.
  • Міст - чотириарковий, побудований у ранньому середньовіччі з тесаних каменів на вапняному розчині. Арковий проліт досягав 37 м у довжину за ширині 3 м. Наприкінці XVI ст. вже був зруйнований.

Починаючи з XIII - XIV століть у скрипторіях Джульфи створювалися ілюміновані рукописи. Попри значні втрати, почасти через те, що місто зруйнував шах Аббас I, а його населення депортовано в Ісфаган, кілька збережених рукописів свідчать про славу і багатство цього комерційного міста і його жителів. Відомий, наприклад, рукопис однієї з праць Григора Татеваці, скопійованої і багато ілюмінованої в Джульфі 1456 року художницею Маріам.

                                     

3. Кладовище хачкарів і його знищення

Серед джульфинських памяток було кладовище хачкарів, розташоване на трьох пагорбах. Олександр Родес, описуючи відвідування Джульфи 1648 року, говорить про 10 тис. повністю збережених хачкарів. На початку XX століття на цвинтарі залишалося ще 6 тис. хачкарів, вертикальних надгробків, три церкви і каплиця.

1812 року англійський дипломат Вільям Сузлі, відвідавши Джугу, зазначає:

Кладовище Джуги досліджували 1912 року Ашхарбек Калантар і Арт. Григорян, у вересні 1915 року його вивчив і сфотографував відомий фотограф Арташес Вруйр за допомоги студента Григора Агамаляна. Агамалян нарахував тоді 2100 хачкарів. У 1971-73 роках, коли кладовище вивчав історик Аргам Айвазян, нарахували 2707 хачкарів.

Аргам Айвазян розділив хачкари на групи за періодами: ранній період IX - XV ст., перехідний період XV - XVI ст. і остання, найголовніша група - з середини XVI ст. до 1604 р., що відрізняється особливою майстерністю різьбярів.

Згідно з ІКОМОСом, 1998 року азербайджанський уряд видалив 800 хачкарів, але руйнування було припинено через протести ЮНЕСКО. 2002 року руйнування кладовища відновилося, до 2006 року від кладовища не залишилося й сліду. 2010 року повідомлення очевидців про руйнування кладовища підтверджила Американська асоціація сприяння розвитку науки на основі аналізу супутникових знімків регіону.

Навесні 2006 року азербайджанський журналіст з Інституту війни і миру Ідрак Аббасов спробував дослідити кладовище, однак місцева влада заборонила йому відвідати цей обєкт. Проте, він зміг добре розглянути територію кладовища і підтвердив, що воно повністю зникло. Азербайджан заборонив представникам Європейського парламенту оглянути колишнє кладовище в квітні 2006 року.

З кількох тисяч хачкарів залишилися тільки ті, які було вивезено з Джульфи: 10 хачкарів XVI - XVIII, вивезених до Кавказького музею в Тбілісі, за ініціативою його засновника Густава Радде 1867 р. і кілька хачкарів, перевезених у радянський час до Ечміадзіна.

                                     

4. Відомі уродженці

  • Алекперов Фізулі Гасан огли - міністр праці та соціального захисту Азербайджанської Республіки від 2006 року.
  • Акоп Джугаєці - вірменський художник-мініатюрист кінця XVI початку XVII століття, видатний представник Джульфинської школи вірменської мініатюри.
  • Симеон Джугаеці - вірменський філософ, богослов, мовознавець, педагог і громадський діяч XVII століття.
  • Маттеос Джугаєці - вірменський мислитель, літературознавець і богослов XIV - XV століть.
                                     
  • Джульфа - залізнична станція в однойменному місті в Нахічеванській Автономній Республіці Азербайджану В 1908 році був відкритий рух на лінії Улуханли
  • Вірменією та Азербайджаном а також з останами Ардебіль, Західний Азербайджан та Зенджан. Одна з чотирьох провінцій Іранського Азербайджану Утворена у
  • Б, що проходить через Азербайджан і Вірменію і з єднує міста Саатли, Мегрі, Ордубад, Джульфа Нахічевань, Садарак. Азербайджан Алят Садарак Карта Е - доріг
  • Іран Джульфа трубопровід, споруджений для постачання іранського газу в Нахічеваньський ексклав Азербайджану Після розпаду СРСР на тлі збройного конфлікту
  • лінії Джульфа - Мінджевань через Мінджевань було відкрито наскрізний рух, а гілка Мінджевань - Кафан стала тупиковим відгалуженням від лінії Джульфа - Мінджевань - Османли - Нові
  • Тадея, остан Західний Азербайджан Церква Св. Стефана Первозванного, остан Західний Азербайджан Церква Пресв. Богородиці, Нова Джульфа Ісфахан. Церква Ванк
  • نوردوز - село в Ірані, у дахестані Нудже - Мехр шахрестану Джульфа остану Східний Азербайджан Розташоване на річці Аракс, на кордоні з Вірменією. Діє єдиний
  • одиниця у складі Нахічеванської Автономної Республіки Азербайджану Адміністративний центр - місто Джульфа Джульфинський район межує: на півдні - з Ісламською
  • хачкарів біля міста Джульфа на території Нахічеванської Автономної Республіки, автономного утворення ексклава у складі Азербайджану Згідно з Міжнародною
  • Шорот, Айлісської області Нахіджевану нині село Журуд в районі Джульфа Нахчыван, Азербайджан Початкову освіту він отримав у місцевій школі, де його навчав
                                     
  • Або від Самура територіями Азербайджану й Вірменії із виходом в Іран через прикордонну станцію Джульфа В Азербайджані проєкт передбачає будівництво
  • була споруджена значна мережа лісовізних вз, від ст. Джульфа на територію Південного Азербайджану Колія - 750 мм. Протяжність - 1025 км. Рік відкриття
  • Османли - Нові, бо рух, припинений під час Карабаського конфлікту, на ділянці Джульфа - Горадіз після закінчення конфлікту не відновлений. Горадіз на wikimapia
  • Вірменської залізниці на ділянці Масіс - Джульфа Далі поїзди не прямують у зв язку з блокадою Вірменії з боку Азербайджану Станом на 1 січня 2010 р., приміське
  • залізниці. Залізниця йде у три напрямки: Міджнаван - Мегрі - Агарак - Джульфа - Нахічевань - Масіс - Єреван Міджнаван - Ковсакан - Капан Міджнаван
  • M2 Куба, Баку M3 Баку, Ленкорань, Астара E002 A73 Садарак, Нахічевань, Джульфа Ордубад A33 Фізулінський район, Бейлаґанський район, Зангеланський район
  • центр остану провінції Східний Азербайджан Іран, одна з історичних столиць Ірану. Найбільше місто іранського Азербайджану з населенням 1 733 033 мешканців
  • Міста Азербайджану за даними Державного статистичного комітету Республіки Азербайджан В Азербайджані 77 міст. Жирним виділені адміністративні центри
  • обмін на аналогічний об єм, спрямований в Нахічевань по газопроводу Іран Джульфа Для початку роботи схеми знадобився ремонт системи Казі - Магомед Астара
  • розвитку туризму, соціальних інфраструктур. Нахічевань включає райони Бабек, Джульфа Ордубад, Садарак, Шерур, Кенгерлі і місто Нахічевань. Соціально - економічні
                                     
  • мають вірменське походження буде відмовлено у в їзді в Азербайджан візи для в їзду в Азербайджан не потрібно. Для громадян інших країн віза видається на
  • Адміністративний поділ Азербайджану - територіальний поділ Азербайджану на адміністративно - територіальні одиниці, відповідно до якого будується система
  • частині Каспійського моря, зона Гянджа - Дашкесан на заході Азербайджану та область Шарюр - Джульфа Нахічеванської АР. У 1999 році японська компанія Tomen спільно
  • станція Азербайджанскої залізниці в місті Міндживань. Розташована на лінії Джульфа - Горадіз - Сараджаляр - Османли - Нові. На північ від станції відходить
  • розташований приблизно 15 км на північний захід від міста Джульфа у провінції Східний Азербайджан у північно - західній частині Ірану. Монастир знаходиться
  • фортеця, розташована на захід від села Ханега, неподалік від міста Джульфа в Азербайджані на правому березі річки Алінджа Алінджачай на вершині гори Алінджа
  • та іншими районами країни  в 1908 - Джульфа - Норашен - Масіс, що з єднала прикордонну з Іраном станцію Джульфа з Єреваном та іншими пунктами Закавказзя
  • знаходиться у долині річки Аракс, 25 км на північний захід від міста Джульфа у Східному Азербайджані в Ірані, недалеко від Дарашамба та на кордоні із Нахічеванською
  • Шорот, Айлісської області Нахіджевану нині село Журуд в районі Джульфа Нахчыван, Азербайджан близько 1730 року. Дідом Ховнатана був Нагаш Ховнатан 1661 1722
  • наступальними діями частин 47 - ї армії, що діяла за напрямками: Джульфа - Хой, Джульфа - Тебриз, в обхід Даридизької ущелини, і Астара - Ардебіль, взяти

Users also searched:

джульфа (азербайджан), історія азербайджану. джульфа (азербайджан),

...

Encyclopedic dictionary

Translation
Бесплатно и без рекламы
не нужно скачивать или устанавливать

Pino - логическая онлайн игра, в основе которой находится тактика и стратегия. Это ремикс на шахматы, шашки и уголки. Игра развивает воображение, концентрацию внимания, учит решать поставленные задачи, планировать свои действия и логически мыслить. Не важно сколько у вас фишек, главное как они размещены!

интеллектуальная игра онлайн →