Back

ⓘ Бірча




Бірча
                                     

ⓘ Бірча

Бирча - село в середньому Бескиді, Перемишльського повіту в Підкарпатському воєводстві на південному сході Польщі. Центр гміни Бірча. Населення - 1045 осіб. Стара назва - Борча, Борця. Родинне гніздо дому Борецьких.

Місцевість складалася з кількох частин: Місто, Оболонь, Жень, Вигін, Камяна Гірка, Двір, Торговиця, Млинище. Через місцевість протікає невеличка річка Ступниця, притока Сяну.

                                     

1. Географія

Село розташоване на відстані 24 кілометри на південний захід від центру повіту міста Перемишля і 51 кілометр на південний схід від столиці воєводства - міста Ряшева.

                                     

2. Історія

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Перша згадка з 1188 року. Родове гніздо і отчина руського шляхетного роду Борецьких.

Після захоплення цих земель Польщею Бірча в 1340–1772 роках входила до складу Сяноцької землі Руського воєводства Королівства Польського.

У 1422 році зафіксовано існування в Бірчі православного монастиря святого Онуфрія. В 1464 році король надав місту маґдебурзьке право.

Тут у 1560 році народився Іов Борецький.

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі Бірча відійшла до імперії Габсбургів. У травні 1848 року в Бірчі утворено деканальну Руську Раду, котра підлягала Головній Руській Раді й діяла до 1851 року.

За даними Географічного словника Королівства Польського та інших словянських земель, виданого в Варшаві в 1880–1914 роках том 1 дозволено цензурою царської Росії 28 листопада 1879 року, на той момент Бірча належала до Добромильського повіту повітову владу перенесено в Добромиль в липні 1876 року власне з Бірчі, мала дві парафії римо-католицьку та греко-католицьку та тривіальну школу. Римо-католицькій парафії, яка налічувала 2579 вірних, належав деревяний костел, збудований в 1743 році. Одночасно в місті знаходився бірчанський деканат греко-католицької церкви, який належав до Перемишльської дієцезії. Деканат обєднував 19 парафій з загальною кількістю 22 тисячі 428 вірних, серед яких парафія саме Бірчі з філіями становила 2067 осіб. В загальному Бірчанське староство налічувало 91 гміну, 96 населених пунктів та 52 тисячі 322 мешканці.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої Бірча опинилася по польському боці розмежування, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року. Від 1922 до 1944 року парохом УГКЦ в Бірчі був Іван Лебедович. Бірча втратила міські права 1934 року - стало селом і центром ґміни Бірча Добромильського повіту Львівського воєводства. На 1.01.1939 в селі було 2290 жителів, з них 370 українців, 740 поляків, 30 польських колоністів міжвоєнного періоду і 1150 євреїв.

У 1939–1941 та 1944–1945 рр. містечко, що знаходиться на правому, східному березі Сяну, належало до СРСР і було районним центром Бірчанського району Дрогобицької області обласний центр - місто Дрогобич.

31 липня 1944 року місцевість було окуповано Червоною Армією. 13 серпня 1944 розпочато мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної Армії облвоєнком - підполковник Карличев.

У березні 1945 року згідно з радянсько-польським договорами Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемиського району з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі, про передбачене "добровільне" виселення приблизно одного мільйона українців з "Закерзоння", тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.,

Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, у якому наголошувалось, що "Евакуації підлягають лише ті з перелічених … осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.", виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.

У 1945–1946 році під Бірчею відбувалися бої між УПА та польськими комуністичними силами безпеки.

Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції "Вісла" і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.

Бірча зберегла містечкову забудову, у містечку є палац Гумницьких із гарним парком.

                                     

2.1. Історія Церква Богородиці

У 1924 році за проектом Євгена Нагірного було розпочато будівництво греко-католицької церкви. Цю рідкісну за своєю архітектурою хрещату необарокову церкву із циліндричною навою ротонда було висаджено в повітря у 1964 році.

В Бірчі існувало дві українські церкви. Одна - старша, побудована у 1728 році. Після виселення корінного населення була знищена першою у 1948 році. 21 вересня 1921 року було освячено фундаменти нового храму, за проектом львівського архітектора Євгена Нагірного, посвячення проводив перемиський єпископ Йосафат Коциловський. До мурування стін приступили у 1924 році. Це була монументальна одно-купольна, центрична у плані, мурована будівля, архітектура якої відобразила унікальний синтез традицій Прикарпатського народного зодчества та візантійської столично-репрезентативної архітектури. Кошти на будівництво збирали із багатьох навколишніх парафій. Станом на 1939 рік було зібрано коло 150 000 злотих. Висота храму становила 36 метрів, а ширина 32 м. Після виселення українців, споруда була збезчещена і, згодом, перетворена на склад. У 1969 році польські сапери заклали вибухівку та підірвали храм. Залишки споруди знаходились на церквищі до кінця 1970-х років. Після вивезення руїн, на місці храму влаштоване торговище.



                                     

3. Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

  • 1926 - 421 греко-католик
  • 1939 - 2290 мешканців, з них 370 греко-католиків, 770 римо-католиків, 1150 юдеїв
  • 1890 - 291 греко-католик, 715 римо-католиків, 989 юдеїв
  • 1944 - 1060 мешканців, з них 800 поляків та 260 українців
  • 1879 - 339 греко-католиків
  • 1997 - 1127 мешканців
  • 1840 - 272 греко-католики нема даних про вірних інших конфесій
  • 1785 - 500 мешканців, з них 140 греко-католиків, 200 римо-католиків та 160 юдеїв
  • 1921 - 247 будинків, 1929 мешканців, з них 297 греко-католиків, 590 римо-католиків, 1038 євреїв
  • 1589 - 49 будинків, 245 мешканців
  • 1929 - 1929 мешканців
  • 1859 - 239 греко-католиків
  • 2006 - 1075 мешканців
                                     

4. Джерела

  • Сторінка села Бірча на веб-сайті гміни Бірча
  • Бірча в Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich, Tom I, Warszawa: nakl. Filipa Sulimierskiego i Wladyslawa Walewskiego, 1880–1914